Новокаховський спелеоклуб «Бездна»

ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ… Із особистих спогадів

Все розпочалось із введення в експлуатацію в 1987 році загальноосвітньої школи № 10. Нас усім п’ятим класом перевели в нову школу. Першого вересня на дошці оголошень мою увагу привернуло оголошення про набір учнів у гурток спелеотуризму. Перші збори бажаючих відбулися третього вересня на спортивному майданчику школи. На перше ознайомче заняття зібралося багато зацікавлених учнів, але після перших тренувань народ потроху відсіювався, адже, як виявилось, заняття у гуртку це не екскурсії до печер (як зрозуміли деякі учні), а важкі фізичні, тактичні та технічні тренування на мотузках для подолання складних важкодоступних підземних порожнин. Доброї фізичної підготовки виявилось замало.

Керівником гуртку була Холоша (Рязанова) Ольга Леонідівна – вчителька англійської мови у нашій школі. Ольгу Леонідівну можна по праву вважати засновником станції юних туристів та відроджувачем спелеології у нашому місті, адже саме з неї все і розпочалося. Вона настільки була захопленою спелеологією, що незабаром і ми всі – її вихованці, непомітно для себе втягнулися у цю дуже цікаву справу. Після місяця тренувань ми виїхали на перші наші змагання у туристичній кар’єрі – міській зліт школярів. На цьому зльоті ми зайняли 12 місце. Ще через місяць – участь у обласному зльоті, результат – 9 місце. Але це були для нас перші пробні змагання. Вже в наступному році наша команда на міському зльоті зайняла І місце, а в обласному увійшла до трійці лідерів. Всі наступні роки ми твердо притримувалися цих результатів.

У нас сформувалася добре згуртована команда, якій ми дали назву «Міотіс», що означає летюча миша. Першим дорослим випробуванням для нас, учнів 5-7 класів, став зимова спелеоекспедиція до Криму по печерах г. Чатир-Даг, який відбувся на зимових канікулах 1988 року. Цей похід залишив по собі дуже багато цікавих та яскравих спогадів – підйом по крутих засніжених схилах у сильну сувору хурделицю, важкість та незручність рюкзаків за спиною, мороз, «принади» зимового біваку, а головне – незабутні враження першого знайомства із підземним світом.

З того часу ми не втрачали жодної вдалої нагоди, щоб вийти у будь-яку експедицію. Кожні вихідні ми проводили в тренуваннях у сухих плавнях с. Корсунка, брали участь у різноманітних змаганнях із спортивного туризму (міських, обласних та Всеукраїнських), жодні шкільні канікули не минули даром – обов’язково проводили заліковий спелеопохід по печерах Криму. Традиційно, літня залікова експедиція проводилася на Західній Україні у Тернопільській області – тут розташовані найдовші горизонтальні печери України (Оптимістична, Блакитні озера, Млинки, Кришталева та інші).

Поступово до нас приєдналися учні загальноосвітньої школи №1, з якими ми постійно конкурували на міських змаганнях. Згодом з’явилася молодша група. Незмінними помічниками у організації біваку та харчування в експедиціях та на змаганнях стали вчителі географії Чигакова Ніна Іванівна та Джулай Людмила Петрівна, які, якось непомітно до нас приєдналися. Весь цей час на заняття ми збиралися у каморі, що над актовим залом у школі №10, яку ми з любов’ю називали «каморка». Але дедалі нам ставало в ній все тісніше. Мабуть саме тоді і виникла в Ольги Леонідівні ідея створити станцію туристів. Не буду вдаватися в документальні та юридичні подробиці – вони нас цікавлять найменше, саме першого лютого 1990 року туризм у місті набув офіційного статусу, як станція юних туристів. Перше велике (після «комори») приміщення – підвал школи №2. Перший директор, перші керівники, але це вже зовсім інша ера – це вже історія станції туристів, як окремого закладу. З моменту створення гуртка спелеотуризму «Міотіс», до моменту створення станції юних туристів минуло всього три роки, але ж які роки! Ми прожили ціле життя, сповнене яскравих подій, незабутніх подорожей, походів та експедицій, набули цінного життєвого досвіду. Думаю, кожен з вихованців «Міотісу» з трепетом та радістю згадує ті часи, а Ольгу Леонідівну – з великою вдячністю за відкриття нового, зовсім іншого світу – світу підземної краси.

Зараз у місті існує спелеоклуб «Бездна», засновниками якого стали випускники спелеологічного гуртку Центру Спорту, туризму та екскурсій «Данапріс» (раніше – станція юних туристів) під керівництвом Перехресної Галини Володимирівни. Клуб засновано 01 лютого 2006 року. Протягом свого існування члени клуба намагаються брати активну участь у заходах УСА. В цьому році лави клубу поповнило нове молоде покоління.

Президент клубу: Перехресна Галина Володимирівна, tel: 0953582266, e-mail: gala_speleo[@]rambler.ru