Про спелеологію

(В.Н. Дублянський "Науково-популярний нарис", "Цікава спелеологія")

Печери мають загальногеографічне, естетичне та природоохоронне значення. Це визначає необхідність комплексного вивчення і найсуворішої охорони печер, створення на їх базі заповідників, устаткування найбільш доступних з них для туристсько-екскурсійних цілей.

Для початку, давайте визначимося, що таке печера. У словниках можна знайти кілька десятків визначень печер, запропонованих у 30-80 рр.. XX ст. Якщо відволіктися від наукової полеміки, то печери - це природні підземні простори, доступні для людини, цілий світ зі своєю морфологією, кліматом, водами, відкладеннями, тваринами, рослинами.

Дослідженням печер займається спеціальна наука спелеологія (від грецького "спелеон" - печера). Термін цей запропонував у 1890 р. французький археолог Еміль Рів'ер. У цьому ж році його застосував як наукове визначення один із засновників науки про печери француз Едуард-Альфред Мартель. У 1928 р. при Віденському університеті відкрився перший у світі інститут спелеології.

Зрозуміло, що спелеологією займаються спелеологи. Хто вони такі? Спелеолог - це дослідник печер. Але просто відкрити нову "діру" і навіть спуститися в неї - не значить провести її дослідження ... Дослідити - це виконати ряд спеціальних вимірів і спостережень, які найчастіше виявляються під силу тільки науковому працівнику. І навпаки, провести під землею весь комплекс досліджень (геологічних, біологічних, археологічних) можна тільки за наявності певної спортивної підготовки... Виходячи з цього в 50-і рр.. була запропонована формула: Спелеологія = НАУКА + СПОРТ. Що в конкретному випадку стоїть на першому місці - залежить від цілей експедиції: якщо першопроходження - то, звичайно, спорт (але обов'язково - з елементами науки!), Якщо наукове дослідження - то наука (але з обов'язковим виконанням усіх спортивних вимог, необхідних для безаварійного проходження об'єкта).